Курси старослов’янської мови та історичної граматики, передбачені навчальним планом філологічних факультетів університетів, дають теоретичні й практичні знання про ті процеси, які відбувалися в прамові слов’ян. Старослов’янська (староболгарська) мова щодо історичної граматики є пропедевтичним курсом, що відкриває цикл дисциплін з діахронічного мовознавства. Зокрема, вивчення історії української мови неможливе без знання фонетичних та граматичних рис старослов’янської мови, оскільки остання є найближчою до праслов’янської (спільнослов’янської) мови, до того ж давня українська мова певною мірою успадкувала як окремі риси, так і традиції цієї мови – як першої писемно-літературної мови слов’ян. Вивчення історичної граматики української мови забезпечує свідоме засвоєння мовних явищ, показує взаємозв’язок у розвиткові структурних елементів мови, допомагає вчителеві забезпечувати принцип історизму під час викладання української мови в школі. Загалом курс старослов’янської мови та історичної граматики забезпечує знання не лише процесів, які відбувалися в українській мові на різних етапах її історії та «передісторії» (дописемний період), а й усвідомлення загальних законів розвитку мови, її структури, основних складників, місця української мови в загальноєвропейському мовному контексті.
Вивчення дисципліни має на меті формування в студентів свідомого наукового розуміння процесів становлення всіх підсистем єдиної мовної системи та її еволюції від найдавнішого періоду до нашого часу, вироблення стійкого інтересу до питань розвитку історії мови й зокрема української мови.
- Автор курсу: Кумеда Олена Павлівна